Львівська молодь повитягала з теплих ліжечок подушки та принесла їх під Франковий університет, щоб «не проспати останній день літа». Влаштували веселі та галасливі подушкові баталії, розійшлися задоволені та обліплені пір’ям.
Зібрали учнів-старшокласників та студентів на прощання з останнім літнім днем молодіжна ГО «Граніт». Учасників цього флеш-мобу збирали через Інтернет – створили подію у соцмережах. На акцію прийшло близько сотні дівчат та хлопців.
Це був справжня виставка подушок. Молодь поназносила різних: квадратних, круглих і подовгастих; вишиваних, мальованих, плетених; великих і маленьких; з пір’ям і штучними наповнювачами.
Спочатку бавилися у гру, хто вище свою подушку підкине і потім швидше її в загальному хаосі знайде. Потім ділилися на дві команди і билися подушками лава на лаву. Ті, хто прийшов без цього виду «зброї», кусали лікті і вголос мріяли про те, як би теж з усіма погралися. Потім билися за принципом «хлопці vs дівчата», в колі – по-різному. Присмачували баталію, перефразовуючи народні приказки. Наприклад, «Ану, покажемо, що є ще пір’я у подушках», замість «пороху у порохівницях». Чи «Биймося до першого пір’я» (в народі кажуть «до першої крові»). Пір’я таки полетіло, набивалося в юні носи, очі, вуха, плуталося у волоссі. Але всі лишилися задоволені. Навіть Франко, що спостерігав за всім цим так, ніби ховав лукаву посмішку у свої кам’яні вуса.
